Борщ, як страву, я припинив сприймати років з сьоми. Саме тоді в 74-й школі його давали на обід практично щодня. Державна школа, державний буфет та водяниста водичка дивного бурого кольору з капустою закарбувалися у пам’яті надовго.
Коротше кажучи, борщ в школі я їсти не міг. Вдома теж... Просто тому, що збігається назва, а скуштувати, звичайно, я боявся. Ні, звісно, я припускав, що вдома все зовсім інакше, ніж у буфеті, але шкільні страхи мене не відпускали.
Перший раз я зацікавився борщем, коли побачив, як саме його готує бабуся Рейз. Я не зовсім пам’ятаю, було мені десять чи одинадцять років. Але не в цьому справа: усі розмови, що готувати, як готувати відбувалися в моїй присутності, тому я запам’ятав деякі нюанси, що повторювалися з кожною розмовою про їжу. Щовечора бабуся розповідала дідові, що мій дядько нічого не їсть, тому такий худий. Потім обговорювалися питання, що саме дати дядькові з собою на роботу. Далі: що готувати на завтра тощо. Я спав із ними в одній кімнаті, тому був у курсі справи.
Єдина страва, яку сприймав дядько був той самий борщ. Тому готували його у нас частенько.
Борщ – загальновизнаний гастрономічний хіт України. Коли до мене приїжджають закордонні друзі або родичі, я обов’язково готую червоний борщ і вважаю його не просто традицією, а одним із найсмачніших супів у світі.
Борщ, як страву, я припинив сприймати років з сьоми. Саме тоді в 74-й школі його давали на обід практично щодня. Державна школа, державний буфет та водяниста водичка дивного бурого кольору з капустою закарбувалися у пам’яті надовго.
Коротше кажучи, борщ в школі я їсти не міг. Вдома теж... Просто тому, що збігається назва, а скуштувати, звичайно, я боявся. Ні, звісно, я припускав, що вдома все зовсім інакше, ніж у буфеті, але шкільні страхи мене не відпускали.
Перший раз я зацікавився борщем, коли побачив, як саме його готує бабуся Рейз. Я не зовсім пам’ятаю, було мені десять чи одинадцять років. Але не в цьому справа: усі розмови, що готувати, як готувати відбувалися в моїй присутності, тому я запам’ятав деякі нюанси, що повторювалися з кожною розмовою про їжу. Щовечора бабуся розповідала дідові, що мій дядько нічого не їсть, тому такий худий. Потім обговорювалися питання, що саме дати дядькові з собою на роботу. Далі: що готувати на завтра тощо. Я спав із ними в одній кімнаті, тому був у курсі справи.
Єдина страва, яку сприймав дядько був той самий борщ. Тому готували його у нас частенько.
Борщ – загальновизнаний гастрономічний хіт України. Коли до мене приїжджають закордонні друзі або родичі, я обов’язково готую червоний борщ і вважаю його не просто традицією, а одним із найсмачніших супів у світі.
| На 1,8 кг домашнього пюре з помідорів: |
| помідори сорту «сливка» 1,5 кг |
| морква (середня) 2 шт |
| черешки селери 5-6 шт |
| цибуля (середня) 2 шт |
| часник 10 зубчиків |
| морська сіль 1 ст. л. |
| мелений чорний перець 1 ч. л. |
| оливкова олія 250 мл |
| цукор 1 ст. л. |
| На 5-6 порцій: |
| яловича грудинка 1 кг |
| вода 2,5 л |
| буряк (з бадиллям) 600 г |
| рослинна олія 300 мл |
| білокачанна капуста 400 г |
| картопля (біла) 300 г |
| морква (середня) 2 шт |
| цибуля (середня) 2 шт |
| корень петрушки 2 шт |
| часник 1-2 зубчика |
| помідори (або 200 г домашнього пюре з них) 300 г |
| 6% оцет 0,5 ст. л. |
| сметана (домашня) 300 г |
| петрушка 1 пучок |
| цукор за смаком |
| сіль за смаком |
Крок 1
Для початку зваримо пюре з томатів.
Крок 2
Стиглі, але не занадто м’які червоні помідори-сливки бланшуємо, знімаємо шкірку. Розрізаємо на скибки, видаляємо залишки плодоніжки.
Крок 3
Моркву миємо, чистимо, натираємо на середню тертушку. Цибулю нарізаємо кільцями, стебла селери і часник – скибочками.
Крок 4
Викладаємо овочі в чавунний казанок, заливаємо оливковою олією та ставимо на середній вогонь. Додаємо сіль, цукор і трохи свіжого молотого перцю.
Крок 5
Варимо пюре під кришкою одну годину, час від часу помішуючи дерев’яною лопаткою.
Крок 6
Остуджуємо і протираємо за допомоги пристрою для приготування пюре (в Італії мені доводилося бачити passapomodoro – пристрій для виготовлення пюре саме з помідор: щось середнє між електром’ясорубкою та соковижималкою. Але в Одесі такими поки що не користуються).
Крок 7
Готове пюре розкладаємо у чисті банкам і, за бажанням, або ставимо в холодильник, або «закручуємо» і ховаємо на зиму.
Крок 8
Переходимо власне до борщу. Грудинку – ребра з м’ясом, заливаємо холодною питною водою і варимо дві години практично без кипіння, щоб виконувати усі потрібні нюанси варіння бульйону (див. рецепт «Бульйонні кубики»).
Крок 9
Доводимо бульйон до смаку і виймаємо з нього всі овочі та зелень. М’ясо – залишаємо. Важливо, щоб воно варилося одночасно з борщем.
Крок 10
Молодий буряк чистимо і шаткуємо соломкою. Тертку не використовуємо.
Крок 11
Скроплюємо буряк оцтом і тушкуємо на середньому вогні в рослинній олії. На останньому етапі, додаємо до нього м’якоть червоних очищених помідорів без насіння або домашнє пюре з них. Тушкуємо іще хвилин 10 до густоти, висипаємо ложечку цукру.
Крок 12
Шаткуємо соломкою моркву, корінь петрушки, цибулю і пасеруємо все в рослинній олії 10 хвилин.
Крок 13
Картоплю сорту «Сорокодневка» миємо, чистимо, нарізаємо максимально великими кубиками. Навіть якщо готуємо борщ з ранніх овочів, використовуємо торішню картоплю: молода картопля в борщі не сприймається, вона йому не личить.
Крок 14
Молоду капусту тонко шаткуємо. Стебла молодих буряків ріжемо на шматочки по 5-6 міліметрів.
Крок 15
У бульйон, не виймаючи м’яса, закидаємо картоплю й варимо 15 хвилин. Потім одночасно додаємо всі інші тушковані й сирі овочі. Варимо без кипіння ще 10 хвилин.
Крок 16
Борщ, не знімаючи кришки, залишаємо відпочивати на дві години.
Крок 17
Дістаємо кості, залишаючи розварене м’ясо в борщі.
Крок 18
Зубчик часнику тиснемо ножем і подрібнюємо в крихту. Зелень петрушки нарізаємо і дуже дрібно рубаємо. У домашню сметану кладемо сіль, часник, петрушку і все добре перемішуємо.
Крок 19
Шматок почервонілого від буряка м’яса «розбираємо» руками на шматочки і накладаємо в тарілку. Додаємо два черпака борщу й кладемо зверху столову ложку сметани з зеленню.
Для зимового варіанту, перш за все, я відварюю буряк протягом півгодини у воді з оцтом. Крім того, частину картоплі можна замінити заздалегідь відвареною великою квасолею. У мене вдома її називали «лопата». В усьому іншому технологія приготування зимового борщу така ж сама, як і в весняного. Але смак виходить різним. Сало, чорний та запашний перець до борщу я не додаю – відволікає. У процесі приготування можна додати трохи свіжих білих грибів, але тоді вже не додавати до сметани часник. Варити борщ краще із розрахунку на 2 дня. На другий день, як кажуть в Одесі, – він набуває характерної густоти і має дуже насичений смак.